Перекласти сторінку

Статті

Підписатися на RSS

Популярні теги Всі теги

Отримання громадянства Німеччини.

 

В сучасному світі нікого не здивуєш зміною країни проживання. Навпаки, проживання в іншій країні вважається хорошим життєвим досвідом. У цьому плані особливо цінним є Німеччина, настільки схожа і, в той же час, настільки відрізняється від України.

Але одним існуванням за кордоном справа не обмежується. Отримавши ПМЖ в Німеччині, людина рано чи пізно замислюється про отримання німецького паспорта. Очевидно, що положення громадянина країни набагато зручніше і вигідніше, ніж людини, що знаходиться в Німеччині на ПМЖ.

Отже, якщо в повітрі вже витає думка про отримання німецького громадянства, то пора робити реальні кроки. Першою дією повинне стати звернення до місцевого відомство у справах іноземців, яке називається Ausländeramt. Звичайно, багато інформації з цього питання можна почерпнути і в Інтернеті, і у знайомих, уже зіткнулися з цим питанням. Але краще звернутися в спеціалізований відділ, де вас проконсультують і дадуть всю необхідну інформацію. А щоб у вас було спільне подання про процедуру отримання громадянства, я опишу основні етапи.

Все починається з паперів, а точніше з одного заяви, яку ви подаєте в своєму відділенні Ausländeramt. Точного шаблону того, що ви повинні написати в цій заяві, не існує. Тому ще раз настійно раджу починати свої дослідження з Ausländeramt, адже саме службовці цього відомства беруть у вас папери, а відповідно, і допомагають вам вірно сформулювати текст заяви. Зазначу, що подача заяви — це самостійне дію кожної окремої людини: навіть діти повинні мати окрему заяву від одного з батьків.

Далі слід неприємна, але вже звична процедура — оплата. Фактично вам доведеться сплатити німецький паспорт, формально ці гроші вважаються митом на отримання німецького громадянства. За законодавством, розмір цього мита становить 255 євро з дорослого (з 16 років) і 51 євро з дитини. Німецькі чиновники йдуть назустріч багатодітним сім'ям або малозабезпеченим людям. Якщо ви відносите себе до цієї категорії населення, то ви можете попросити знижку.

Два перші кроки позаду. Вони були найлегшими по дорозі до німецького громадянства. Далі все починає значно ускладнюватися. Першим і обов'язковою умовою отримання нового паспорта стає наявність у претендента візи на проживання в Німеччині. Бажано, щоб віза була безстроковою. Наслідки того, що термін перебування в країні обмежений, слід уточнювати у вже згадуваному відділі у справах іноземців Ausländeramt.

Наступним умовою стає термін проживання в Німеччині. До моменту подачі заяви ви повинні прожити в країні, як мінімум вісім років. У виняткових випадках німці знову йдуть назустріч здобувачам і можуть знизити термін до шести років. Цей термін людина повинна прожити на легальному становищі.


Кожен німець, навіть якщо цей німець вчора був громадянином іншої країни, зобов'язаний знати німецьку мову. Тому обов'язковою умовою при поданні заяви є знання німецької мови. Ваші мовні знання повинні бути документально підтверджені. Це можна зробити двома способами. По-перше, здобувач може докласти до своєї заяви свідоцтво про закінчення німецького навчального закладу, де викладання велося німецькою мовою. Другий варіант: отримати сертифікат про те, що ви знаєте цю мову. За цим сертифікатом вам необхідно вирушити в народну школу Volkshochschule. Тут ви зможете здати тест, який підтвердить ваші знання. Якщо вашого рівня німецького не вистачає для отримання громадянства, то ви можете пройти будь-які мовні курси (наприклад, в тій же народній школі) і здати тест ще раз. Кожне проходження тесту буде обходитися в 150 євро.

Але тільки лише знати мову своєї нової батьківщини недостатньо. Необхідно також мати чіткі уявлення про те, яке в Німеччині суспільно-політичний устрій і на яких демократичних підвалинах грунтується країна. Також варто знати традиції та цінності німецького суспільства і так далі. Для підтвердження цих знань претендентам пропонується пройти тест на соціальну ерудицію — Einbürgerungstest. Здача тесту коштує 25 євро. Його можна перездавати до нескінченності, але зазвичай ця перевірка не створює нікому проблем.

Для позитивного рішення за заявою на громадянство дуже важливо довести, що претендент може існувати без грошової допомоги Німеччини. Він не повинен отримувати допомогу по безробіттю або іншу соціальну допомогу. На практиці виходить, що зацікавлена людина або має працювати, або мати людини (чоловік, батьки або діти), який його повністю забезпечує. Для багатьох претендентів це вимога є найголовнішою проблемою. Слід пам'ятати, що і для цього пункту можливі винятки для інвалідів, батьків-одинаків або студентів.

Крім того, до претендентів висувається вимога бути законослухняним жителем країни. Держава бажає бути впевненим, що не дасть громадянство ненадійному елементу. Таким чином, якщо людина має покарання за тяжкі злочини, то з мрією про отримання німецького паспорта можна розпрощатися, принаймні, на час. Справа в тому, що правопорушення мають термін давності: кожний злочин, до яких належать, наприклад, безквитковий проїзд або недотримання правил дорожнього руху, анулюється з проходження певного терміну. Після цього претендент може спробувати ще раз подати заяву.

Крім усього іншого, що бажає отримати громадянство повинен декларувати свою відданість демократичним принципам Німеччини. Тобто кожен претендент підписує папір, де заявляє про свою лояльність до ладу країни. Само собою зрозуміло, що подавець заяви не може бути членом терористичної організації або екстремістом.

Нарешті, в анкеті-заяві вам доведеться відповісти на питання про ваш теперішньому громадянство: «Чи готові ви відмовитися від колишнього громадянства?». Зазвичай отримання німецького громадянства має на увазі під собою відмову від попереднього, але й тут при бажанні можна спробувати домогтися виключення.

На цьому збори всіх необхідних паперів можна вважати закінченими. Правда, в процесі розгляду вашої заяви місцеві влади можуть зажадати додаткові документи, але їх отримати досить просто. У разі позитивного рішення претендент стає громадянином Німеччини відразу ж після підтвердження відмови від попереднього громадянства і може починати життя в якості повноправного жителя країни.

ЧИННІ ДВОСТОРОННІ МІЖНАРОДНІ ДОГОВОРИ В СФЕРІ ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ

Двосторонні міжнародні договори у сфері міжнародно-правового співробітництва


Договір між Україною і Китайською Народною Республікою про правову допомогу у цивільних та кримінальних справах. 31.10.1992р. 05.02.1993р. 19.01.1994р.
Договір між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах 24.05.1993р. 04.02.1994р. 14.08.1994р.
Договір між Україною і Литовською Республікою про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах 07.07.1993р. 17.12.1993р. 20.11.1994р.
Договір між Україною і Республікою Молдова про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах 13.12.1993р . 10.11.1994р. 24.05.1995р.
Договір між Україною і Естонською Республікою про правову допомогу та правові відносини у цивільних та кримінальних справах 15.02.1995р. 22.11.1995р. 17.05.1996р.
Договір між Україною і Республікою Грузія про правову допомогу та правові відносини у цивільних та кримінальних справах 09.01.1995р. 22.11.1995р. 05.12.1996р.
Договір між Україною і Латвійською Республікою про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 23.05.1995р. 22.11.1995р. 12.07.1996р.
Договір між Україною і Монголією про правову допомогу у цивільних та кримінальних справах 27.06.1995р. 01.11.1996р. 01.08.2002р.
Договір між Україною і Канадою про взаємну правову допомогу у кримінальних справах 23.09.1996р. 17.12.1997р. 01.03.1999р.
Угода між Урядом України та Урядом Сполученого Королівства Великої Британії і Північної Ірландії про арешт і конфіскацію доходів та знарядь, пов’язаних зі злочинною діяльністю, за винятком незаконного обігу наркотиків 18.04.1996р. 01.11.1996р. 01.04.1997р.
Угода між Урядом України та Урядом Сполученого Королівства Великої Британії і Північної Ірландії про надання взаємодопомоги у боротьбі з незаконним обігом наркотиків 18.04.1996р. 01.11.1996р. 01.04.1997р.
Договір між Україною і Грузією про передачу осіб, засуджених до позбавлення волі, для подальшого відбування покарання 14.02.1997р. 21.11.1997р. 10.05.1998р.
Договір між Україною і Азербайджанською Республікою про передачу осіб, засуджених до позбавлення волі, для подальшого відбування покарання. 24.03.1997р. 21.11.1997р. 27.04.1998р.
Договір між Україною і Республікою Узбекистан про правову допомогу і правові відносини у цивільних і сімейних справах 19.02.1998р. 05.11.1998р. 19.06.1999р.
Договір між Україною і Республікою Узбекистан про передачу осіб, засуджених до позбавлення волі, для подальшого відбування покарання 19.02.1998р. 19.03.1999р. 20.06.1999р.
Договір між Україною та США про взаємну правову допомогу у кримінальних справах 22.07.1998р. 10.02.2000р. 27.02.2001р.
Договір між Україною і Китайською Народною Республікою про екстрадицію 10.12.1998р. 21.10.1999р. 13.07.2000р.
Договір між Україною і Республікою Казахстан про передачу осіб, засуджених до позбавлення волі, для подальшого відбування покарання 17.09.1999р. 18.05.2000р. 22.06.2000р.
Договір між Україною та Соціалістичною Республікою В`єтнам про правову допомогу і правові відносини у цивільних та кримінальних справах 06.04.2000р. 02.11.2000р. 18.08.2002р.
Договір між Україною та Республікою Македонія про правову допомогу в цивільних справах 10.04.2000р. 02.11.2000р. 20.06.2003р.
Угода між Україною та Турецькою Республікою про правову допомогу та співробітництво у цивільних справах 23.11.2000р. 05.07.2001р. 02.05.2004р.
Договір між Україною і Республікою Вірменія про передачу осіб, засуджених до позбавлення волі, для подальшого відбування покарання 01.03.2001р. 15.11.2001р. 01.09.2002р.
Договір між Україною і Чеською Республікою про правову допомогу і правові відносини у цивільних справах 28.05.2001р. 10.01.2002р. 08.11.2002р.
Договір між Україною та Китайською Народною Республікою про передачу засуджених осіб 21.07.2001р. 07.03.2002р. 12.10.2002р.
Договір між Україною та Угорською Республікою про правову допомогу в цивільних справах 02.08.2001р. 10.01.2002р. 08.03.2002р.
Договір між Україною та Федеративною Республікою Бразилія про взаємну правову допомогу у кримінальних справах 16.01.2002р. 06.03.2003р. 24.10.2006р.
Договір між Україною і Румунією про правову допомогу та правові відносини в цивільних справах 30.01.2002р. 07.09.2005р. 30.10.2006
Угода між Україною та Грецькою Республікою про правову допомогу в цивільних справах 02.07.2002р. 22.11.2002р. 27.01.2007
Договір між Україною та Республікою Індія про видачу правопорушників 03.10.2002р. 06.03.2003р. 18.01.2007
Договір між Україною та Республікою Індія про взаємну правову допомогу в кримінальних справах 03.10.2002р. 06.03.2003р. 12.09.2003р.
Договір між Україною і Республікою Куба про правові відносини та правову допомогу в цивільних і кримінальних справах 27.03.2003р. 10.12.2003р. -
Угода між Україною та Гонконгом, Спеціальним Адміністративним Районом Китайської Народної Республіки про взаємну правову допомогу в кримінальних справах 02.04.2003р. 20.11.2003р. 19.01.2004р.
Договір між Україною та Корейською Народно-Демократичною Республікою про правову допомогу в цивільних та кримінальних справах 13.10.2003р. 04.06.2004р. 17.12.2004р.
Договір між Україною та Федеративною Республікою Бразилія про видачу правопорушників 21.10.2003р. 01.07.2004р. 27.08.2006р.
Договір між Україною та Республікою Панама про видачу правопорушників 04.11.2003р. 12.05.2004р. -
Договір між Україною та Республікою Панама про взаємну правову допомогу у кримінальних справах 04.11.2003р. 12.05.2004р. -
Договір між Україною та Республікою Таджикистан про передачу засуджених осіб 02.04.2004р. 22.09.2005р. -
Договір між Україною та Ісламською Республікою Іран про видачу правопорушників 11.05.2004р. 06.07.2005р. -
Договір між Україною та Ісламською Республікою Іран про передачу засуджених осіб 11.05.2004р. 06.07.2005р. -
Договір між Україною та Ісламською Республікою Іран про правові відносини та правову допомогу у цивільних і кримінальних справах 11.05.2004р. 07.09.2005р. -
Договір між Україною та Республікою Болгарія про правову допомогу в цивільних справах 21.05.2004р. 22.09.2005р. 29.12.2005р.
Угода між Україною та Республікою Кіпр про правову допомогу в цивільних справах 06.09.2004 22.09.2005р. 18.03.2006р.
Договір між Україною та Арабською Республікою Єгипет про правову допомогу в кримінальних справах 10.10.2004 22.06.2005р. 19.01.2006р.
Договір між Україною та Арабською Республікою Єгипет про видачу правопорушників 10.10.2004 22.06.2005р. 19.01.2006р.
Договір між Україною та Корейською Народно-Демократичною Республікою про передачу осіб, засуджених до позбавлення волі, для подальшого відбування покарання 12.11.2004 22.06.2005р. 22.12.2006
Договір між Україною та Туркменистаном про передачу осіб, засуджених до позбавлення волі, для подальшого відбування покарання 23.03.2005р. 05.10.2005р. 23.06.2006р.

Двосторонні міжнародні договори колишнього СРСР, що застосовуються у порядку правонаступництва

Згідно із Законом України "Про правонаступництво України, 1991р." та положеннями Віденської конвенції про правонаступництво держав щодо договорів, 1978 р., у порядку правонаступництва застосовуються наступні двосторонні міжнародні договори колишнього СРСР:

  • Угода між СРСР і Австрійською Республікою з питань цивільного процесу (1970р.);
  • Договір між СРСР і Фінляндською Республікою про правовий захист та правову допомогу у цивільних, сімейних і кримінальних справах (1978р.);
  • Договір між СРСР і Алжирською Народною Демократичною Республікою про взаємне надання правової допомоги (1982р.);
  • Договір між СРСР і Народною Демократичною Республікою Йємен про правову допомогу у цивільних та кримінальних справах (1986р.);
  • Договір між СРСР і Федеративною Народною Республікою Югославією про правову допомогу у цивільних, сімейних і кримінальних справах (1962р.);
  • Конвенція між СРСР і Італійською Республікою про правову допомогу у цивільних справах №4210 (1979р.);

Також на сьогодні відсутні заперечення щодо застосування таких договорів:

  • Договір між СРСР і Народною Республікою Албанією про надання правової допомоги у цивільних, шлюбно-сімейних та кримінальних справах (1958р.);
  • Договір про взаємне надання правової допомоги між СРСР та Іракською Республікою (1973р.);
  • Договір між СРСР та Туніською Республікою про правову допомогу у цивільних та кримінальних справах(1884р.).

Шляхом обміну нотами оформлено правонаступництво України по наступним міжнародним договорам колишнього СРСР:

  • Угода між СРСР і Австрійською Республікою з питань цивільного процесу (1970р.);
  • Договір між СРСР і Фінляндською Республікою про правовий захист та правову допомогу у цивільних, сімейних і кримінальних справах (1978р.);
  • Договір між СРСР і Алжирською Народною Демократичною Республікою про взаємне надання правової допомоги (1982р.);
  • Договір між СРСР і Республікою Кіпр про правову допомогу у цивільних та кримінальних справах (1984р.).


Посилання: http://www.minjust.gov.ua/9590


Відбувся Круглий стіл: «Стажування як шлях до самостійної адвокатської діяльності та підґрунтя посилення професіоналізму адвокатів»

03 липня 2013 року у приміщенні готелю «Прем’єр Палац» Національна асоціація адвокатів України провела Круглий стіл на тему «Стажування як шлях до самостійної адвокатської діяльності та підґрунтя посилення професіоналізму адвокатів».

Участь у Круглому столі взяли керівники і представники органів адвокатського самоврядування, громадських організацій адвокатів та правників, представник адміністрації Президента України.

Приводом для дискусії слугував лист ВГО «Асоціація правників України», яка звернулася до НААУ з проханням зменшити плату за стажування або взагалі її скасувати, а також законопроектна ініціатива народного депутата України пана Петренка П.Д. Про внесення змін до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (щодо умов проходження стажування для отримання особою свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю), за № 2300а від 14.06.2013 року, в якому йдеться, що «стажування в Україні відбувається на безоплатній основі, плата за організацію та проходження стажування не стягується».

Голова НААУ та РАУ Лідія Ізовітова відкриваючи засідання повідомила, що Радою адвокатів України відповідно до наданих законом повноважень прийняті  необхідні документи з питань допуску, організації та проходження стажування особам, які успішно склали кваліфікаційний іспит та бажають отримати свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю. Прийнята модель стажування є платною. Плата за проходження стажування складає  20-ть мінімальних заробітних плат.

«Стажування – це вкрай необхідний інститут на шляху до професії адвоката, якого так не вистачало нашій адвокатурі. Налагодження та існування якісного, прозорого процесу проходження стажування є запорукою формування високопрофесійних, досвідчених колег, чого вимагає Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Стажування це процес набуття практичних навичок, це певне навчання, набуття відповідного досвіду особою, яка іде до професії, це такий процес, протягом якого майбутні адвокати мають швидко навчитися орієнтуватися не тільки в правовій матерії, але і швидко реагувати та приймати правильні та вчасні рішення при веденні відповідних справ, опанувати секрети професії. Ці секрети є в нашій професії і з ними повинні поділитися досвідчені адвокати. Ми маємо забезпечити принцип наставництва» - зазначила Лідія Ізовітова.

В результаті дискусії, яка проходила в досить жвавій та довільній формі, думки учасників розділилися, але загалом більшість висловились за проведення платного стажування. Зокрема, заступник голови Ради адвокатів Одеської області Андрій Костін навів приклади досвіду організації стажування в Росії, Великобританії, Ірландії, Польщі та Австрії, де стажування відбувається на платній основі і при цьому вартість його у рази вища, ніж в Україні. «Коли мова йде про спеціальне навчання, його має оплачувати той, хто проходить навчання». - сказав Андрій Костін.

В свою чергу, Президент Асоціації адвокатів України Ольга Дмитрієва підтримала позицію, що стажування має бути платним, однак висловилася за те, аби питання стажування було в компетенції Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, а не Ради адвокатів регіону.

Також деякі представники органів адвокатського самоврядування з регіонів висловили думку, що якщо плати за стажування не буде, то бажаючих брати до себе стажерів також не виявиться. На думку Лідії Ізовітової, якщо така тенденція відбудеться, то «ми можемо поставити під загрозу існування самого інституту стажування».

По завершенню круглого столу Голова НААУ Ізовітова Л.П. оголосила про перехід в режим наради, під час якої за підсумками обговорення учасники наради своїм голосуванням прийняли резолюцію, якою підтримали позицію щодо необхідності справляння плати за проходження стажування, однак також і висловились за те, щоб Рада адвокатів України розглянула можливість впровадження розстрочки внесення такої плати, а також розробила чіткі умови та підстави для звільнення соціально незахищених громадян від плати за проходження стажування повністю або частково.